Т.М.

Т.М. (криптонім не розшифровано) - український письменник початку 19 століття. Написав драму "Быт Малороссии в первую половину XVIII столетия".

Ця невеличка п’єса була опублікована в «Новом живописце общества и литературы» за 1831 р., грудень місяць, № 23 (стор. 379 — 391), що виходив при «Московском телеграфе». Автор підписався буквами «Т. М.», які до цього часу не пощастило розгадати. У примітці від редакції сказано: «Живописец» искренно благодарит за сию статью, так живо представляющую прежний быт Малороссии».

В 1900 р. п’єса була передрукована в журналі «Киевская старина», № 9, з такою приміткою: «В виду редкости издания воспроизводим с документальной точностию этот прекрасный по смыслу и выполнению его памятник. Особенно удивителен его язык — чистый, мягкий и изящный, за редкими исключениями».

Зауваження «Нового живописца общества и литературы» проте, що в творі зображений минулий побут Малоросії, випливало, звичайно, із заголовка твору, а не з його суті. Кожному сучаснику було ясно, що мова йде про побут сучасних поміщиків, а не минулих. Тільки живі спостереження могли навіяти авторові такий колоритний малюнок пихатості і невігластва провінціального панства. Автор виявив безперечний літературний хист, і доводиться пошкодувати, що до цього часу він залишився не розгаданим.

* "Быт Малороссии в первую половину XVIII столетия".

Завантажити

Котляревський Іван Петрович

Іван Петрович Котляре́вський (* 9 вересня (29 серпня стар. ст.) 1769, Полтава — † 10 листопада (29 жовтня стар. ст.) 1838, там же) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

Творчість Котляревського має основоположне значення в іс­торії становлення нової української літературної мови. В умо­вах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «На­талка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мов­лення народу, започаткували новий етап фор­мування літературної мови.

Писання Івана Котляревського (повний? список праць):

Художня література:

* 1780-1789, сатиричний журнал "Полтавская муха"; 

* 1798, "Енеїда", бурлескно-травестійна поема;

* 1804, "Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну";

* 1817, "Ода Сафо", переклад давньогрецького вірша російською мовою;

* 1819, "Москаль-чарівник", опера малоросійська в одну дію;

* 1819, "Наталка Полтавка", опера малоросійська в дві дії;

Мемуари:

* 1806, "Записки о первых действиях русских войск в турецкую войну 1806 года"; щоденник

Кантати:

* 1812, "Малороссийский губернский общий хор", кантата;

Переклади:

* 1817, "Ода Сафо", переклад давньогрецького вірша російською мовою;

* 1823-1838, "Размышления о расположении, с каким должно приступать к чтению и размышлению о Св. Евангелии св. Луки", переклад російською мовою з французької теологічної праці абата Дюкеня.

Листи:

* 1812, 3 листа до Я.Лобанова-Ростовського;

* 1816, лист до А.Трощинського

* 1818, лист до М.Рєпніна;

* 1821, лист до Ф.Глінки;

* 1821, лист до М.Гнєдича;

* 1826, 2 листа до Т.Височина;

* 1828-1829, лист до І.Манжоса;

* 1829, лист до наглядача полавських духовних шкіл ієромонаха Августина;

* 1829, лист до Д.Бантиша-Каменського;

* 1832, лист до Полтавської міської думи;

* 1837, лист до І.Срезневського;

* 1837, лист до І.Лисенкова;

* 1838, лист до О.Стеблін-Камінської.

Завантажити зібрання праць (за виключ. "Размышлений...", "Полтавской мухи", "Малороссийского общ. губ. хора"):

Fileplanet.com.ua

Fileserve.com

Megaupload.com

Бужаненько І.Н.

Ніяких біографічних відомостей про Бужаненька не збереглося. Відомо тільки, що він перекладав Байрона на українську мову, виступав з творами в «Зорі галицькій». Помітних слідів його творчість не залишила.

Як свідчить мова та зміст уривків віршованої драми «Бандурист», Бужаненько походив з Західної України, очевидною місцевості, яка близько прилягає до р. Буг. Цілком можливо, що це його не справжнє прізвище, а псевдонім, бо тоді, як про це свідчить перелік псевдонімів авторів «Зорі галицької», дуже часто підписувались псевдонімом від назви місцевості, в якій народився чи проживав письменник.

В перші роки виходу «Зорі галицької» всі твори в ній публікувалися церковнослов’янськими літерами, і тільки як виняток зустрічаємо твори, друковані українським шрифтом. До такого винятку належать і твори Бужаненька. На мові творів Бужаненька виразно позначився вплив образності народних пісень, переказів. Ів. Франко згадував віршовану п’єсу «Бандурист» як твір, який заслуговує на безперечну увагу громадськості.

* Бандурист (уривки)

Завантажити (Megaupload)

Дмитренко Василь

Дмитренко Василь — український актор середини XIX ст., автор популярного водевіля «Кум-мірошник, або сатана в бочці». З літературної спадщини його нічого більше не збереглося. «Кум-мірошник» вперше був виставлений на сцені 3. III. 1850 р. в бенефіс славетного артиста Карпа Соленика. Тоді п’єса ще не була опублікована. Вперше вона була видана тільки 1884 р. в Києві. /425/ Згодом, включаючи і наш радянський час, п’єса витримала багато видань. Вона з успіхом іде і на радянській сцені.

* «Кум-мірошник, або сатана в бочці» 

Завантажити (Megaupload)

Гоголь-Яновський Василь Панасович (Афанасійович)

Васи́лий Афана́сьевич Го́голь-Яно́вский (при рождении Яно́вский; 1777, хутор Купчинский, Малороссийская губерния — 31 марта 1825, Кибинцы, Миргородский уезд, Полтавская губерния) — украинский и русский писатель, поэт, драматург, государственный служащий. Отец Николая Васильевича Гоголя.


Василий Гоголь-Яновский 1812—1825 годах был директором и актёром домашнего театра Трощинского, для которого написал (между 1822—1825 годами) несколько водевилей из украинского народного быта и сказок. До нас дошёл только «Простак, или Хитрость женщины, перехитренная солдатом» (опубликована в журнале «Основа», 1862). О содержании водевиля «Собака-овца» сохранились воспоминания современников. Василий Гоголь писал также стихи на русском и украинском языках. Василий Гоголь-Яновский дружил с Котляревским, Капнистом, знал Гнедича, Нарежного. Александр Данилевский отмечал, что Василий Гоголь был «бесподобный рассказчик».


Произведения:
* Простак, или Хитрость женщины, перехитренная солдатом
Скачать:
Filestore.com.ua
Megaupload.com
Не сохранились:
* Водевиль "Собака-овца", другие водевили.
* Стихи на русском языке.
* Стихи на украинском языке.

Мазепа Іван Степанович

Іван Мазепа (пол. Jan Mazepa Kołodyński, рос. Иван Степанович Мазепа; 20 березня 1639 — 21 вересня 1709) — український державний і політичний діяч, гетьман Лівобережної України (1687—1704), гетьман Війська Запорозького обох берегів Дніпра(1704—1709), князь Священної Римської Імперії (1707—1709).

Народився в шляхетній родині Мазеп-Колединських з Київщини. В молодості служив при дворі короля Яна ІІ Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Під патронатом московського царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького в кордонах часів Хмельниччини. Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери.

Поезія Мазепи:

1. "Бідна моя головонька"

2. "Дума"

3. "Пасквіль на гетьмана Самойловича"

4. "Пісня"

5. "Старий з тілом бесідує"

Завантажити:

Megaupload.com

Filestore.com.ua

Листи та документи Мазепи:

1.Челобитная Генеральных Старшин и всего войска Малороссийского об измене и о многом неистовстве Гетмана Ивана Самойловича.
2. Присяга гетмана Мазепы
3. К Государям от Гетмана Мазепы.
4. Грамота к Польскому Королю Августу ІІ от Гетмана Мазепы.
5. К Государю от Гетмана Мазепы.
6. От Мазепы к Кочубею.
7. Письма Гетмана Мазепы к Государю (а,б,ц).
8. Письмо Мазепы к Государю.
9. Письмо Мазепы к Стародубскому Полковнику Скоропадскому, в коем извещал о причинах, побудивших его отстать от России и поддаться Шведскому Королю советует ему истребить Российский гарнизон, в Стародубе находящийся, и соединиться с ним Гетманом.
10. Письма Мазепы ко Кочубеевой.
11. Список с письма изменника Мазепы, писанного к Лещинскому и приложенного к Манифесту.

Завантажити:

Filestore.com.ua

Megaupload.com