Карманський Петро Сильвестрович : біографія

Петро́ Сильве́стрович Карма́нський (* 29 травня 1878, місто Чесанів, нині Цешанув, Польща — † 16 квітня 1956, Львів) — український поет, перекладач. Представник «Молодої музи». Псевдоніми — Петро Гіркий, Лесь Могильницький.
Петро Карманський народився 29 травня 1878 року в містечку Чесанів (нині Цешанув у Польщі).

Навчався в гімназії в Перемишлі, в богословській колегії Ватикану. 1907 року закінчив Львівський університет.

У роки Першої світової війни працював у таборах військовополонених українців російської армії у Німеччині та Австрії. Згодом виконував дипломатичну місії Української Народної Республіки у Ватикані. Збирав кошти для підтримки Західноукраїнської Народної Республіки.

У 1922—1932 роках проживав у Бразилії та Аргентині. У 1922—1925 роках був у Бразилії як представник ЗУНР.

Після повернення на батьківщину працював учителем гімназії у Дрогобичі.

Від 1939 року (після початку Другої світової війни та встановлення радянської влади в Західній Україні) викладав у Львівському університеті.

1940 року став членом Спілки радянських письменників України.

Відомостей про діяльність Карманського під час окупації України гітлерівськими військами немає.

У 1944—1946 роках був директором меморіального музею Івана Франка у Львові.

Помер 16 квітня 1956 року у Львові. Могила - на Личаківському цвинтарі.

Творчість

Друкуватися почав 1899 року. Належав до літературного об'єднання «Молода муза».

Автор поетичних збірок:

• «З теки самоубийця» (1899),
• «Ой люлі, смутку…» (1906),
• «Блудні огні» (1907),
• «Пливем по морю тьми» (1909),
• «Al fresco» (1917),
• «За честь і волю» (1923),
• «До сонця» (1941) — увійшли поезії, написані в 1899—1941 роках,
• «Поеми» (1941) — дві ліро-епічні поеми, присвячені Тарасові Шевченку та Іванові Франку.
• «На ясній дорозі» (1952) — декларативні вірші про нове життя на західноукраїнських землях.

Петро Карманський — представник раннього українського модернізму. Створив цикли проникливої любовної лірики, екзотичних пейзажів. Його ранні поезії пронизані смутком, пізніші — іронією та сарказмом. Вірші радянського періоду позначені декларативністю.

Переклав «Божественну комедію» Данте. Перша частина («Пекло») вийшла 1956 року в співавторстві з Максимом Рильським. Також переклав окремі твори Гете, Де Амічіса та інших авторів.